З маленькими дітьми, у яких не розвинена критичність, потрібно бути дуже обережними з інформацією. Не треба їх захищати від інформації, але треба дозувати її складність і кількість. Якщо дитина стикається з якоюсь інформацією, важливо, щоб ми були поруч і дали їй зовнішню опору, могли нейтралізувати можливий вплив цієї інформації. Будь-яка дитина живе в просторі дорослого і не потрібно думати, що якщо дитина маленька, то вона нічого не розуміє і її це не стосується. Те, що у нас, у дорослих, знаходиться в усвідомлюваному стані, у дитини буде знаходиться на рівні тіла або емоцій. Наприклад, тривога дитини, яку вона контролює, потім може виявиться у вигляді енурезу. Напруга, яку дитина відчуває із зовнішнього простору, вона може відчувати у спалахах агресії або в температурних коливаннях, блювоті. Пояснити дитина не може, але за неї це робить її тіло. І ми розуміємо, що все, що відбувається тривожне, вимагає уваги і з точки зору дитини.

1. Торкайтеся

Звичайно, з дитиною краще не дивитися новин - але зараз з цього складається все наше життя, тому намагайтеся торкатися до малечі долонею під час їх перегляду. Чим більше зараз дотиків, обіймів - тим більше відчуття безпеки у дитини. Місце між лопатками так і називається - "місце підтримки". Дитина відчуває більше впевненості, якщо її погладити там. Але торкатися до дитини варто тільки в тому випадку, якщо нам самим спокійно.

Можна і потрібно багато ліпити з глини і пластиліну. Або просто насипте в тацю з високими бортами будь-якої крупи - нехай дитя там грається, ставить відбитки долоньок, закопує - відкопує іграшки, влаштовує битви. При цьому не забувайте спостерігати - якщо дитина грає в гру з одним постійним сюжетом, то потрібно підключатися  та запропонувати розвиток сюжету - так ви допоможете підсвідомості дитини знайти вихід з травматичного глухого кута.

2 . Заспокоюйте

Якщо дитина задає будь-яке питання, то на нього треба відповісти. Але відповідаємо на складні і для нас питання тільки  тоді, коли у нас є своя спокійна позиція, відповідь. І якщо в цей момент ми знаходимося в дуже великому емоційному напруженні, то правильніше сказати: "Я ось зараз трохи заспокоюся, і тобі відразу ж все розповім".

Коли дитина бачить, що плачуть батьки, вона починає їх жаліти. І з одного боку, це прояв емпатії, це означає, що дитина вас відчуває та співчуває вам. Але з іншого боку, дитина не може ставати батьком для батька. Тоді дитина бере на себе відповідальність, з якою не може впоратися. Малеча, яка емоційно й енергійно бере на себе тягар батьків, виглядає набагато старше. Тому важливо, коли нам дуже складно, знайти в собі сили сказати дитинчаті, що "Мені зараз дуже складно, я засмутилася. Але я ж доросла, і я з цим справлюся". І обов’язково дитині треба подякувати за співчуття.

Коли ми самі заспокоїлися, ми розуміємо, що чим менша дитина, тим менше інформації ми їй даємо. І якщо дитина разом з нами дивиться телевізор і бачить різні страшні речі, треба говорити, що дорослі також помиляються.

3. Грайте і читайте

Але при цьому, ми пам`ятаємо, що будь-яка напруга залишається в тілі. Дитині важливо давати можливість цю напругу "відігравати" тілом. Це рухливі ігри. Грати важливо, щоб була емоційна розрядка. Нам важливо говорити дітям "Я з тобою. Ти в безпеці. Ми обов`язково впораємося. Дивись, скільки людей нас захищають!". Дитині потрібно дуже обережно і дбайливо розповідати про те, що в країні зараз все складно, але дорослі обов`язково впораються. Не лякайтеся, якщо дитинча починає грати в негативних героїв і читати книги, дивитися мультики або про досконалий світ, або про досить жорсткі моменти. Його підсвідомість таким чином намагається ідентифікуватися з негативним героєм і через нього прожити агресію, або навпаки - знайти світ зовсім безпечний. Так він бореться зі страхом.

4. Нагадуйте про себе

Дітям-школярам зараз важливо давати з собою в школу щось, що уособлювало б вашу присутність поруч - брелки, значки, маленькі іграшки, які б карабіном пристібалися до рюкзака.

Важливо нагадувати, що з чужими - ми нікуди не ходимо, особисту інформацію в соцмережах і просто в спілкуванні не вибовкують.

5. І ще кілька слів... 

Коли відчуваєте тривогу - станьте до стіни так, щоб потилиця, сідниці, ікри і стопи відчували стійку поверхню. Можна при цьому укутатися пледом або хусткою (так ми відчуваємо чиюсь підтримку і обійми ). Постійте так до тих пір, поки явно не відчуєте опору. Подумки повторюйте собі: "Я дорослий. Я справлюся".