Скільки пам’ятаю – Тарас Григорович з моїх дитячих літ постає як символ боротьби за справедливість, за трудовий народ. В дідусевій хаті поряд з іконами Божої Матері та Спасителя Ісуса Христа був портрет поета. Коли ми переїхали в нове помешкання, то в ньому, в обрамленні вишитого матусею рушника, був і портрет Тараса…
Батьки мої, одвічні селяни-трударі, часто співали народні пісні на слова поета, залучали до співу і мій високий голосок… От і «Садок вишневий», «Тополя», «Зоре моя вечірняя», «Нащо мені чорні брови», «Думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий» запали в душу з дитячих літ.
В шкільному колективі відзначали Шевченківські дні-декламування, танці в українському вбранні: вишиванки, вінки з стрічками, дівчатка в корсетах… В другому класі навчання вперше вийшов на сцену з віршем Тараса Григоровича «Сон».
Летим. Дивлюся, аж світає,
Соловейко в темнім гаї
Край неба палає,
Сонце зустрічає…
Згодом, прочитавши поему, збагнув, яка вона багатопланова!
А ось пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» вперше прозвучала до Жовтневої революції в Одеському оперному театрі, з нагоди царської делегації – хористи замість пісні «Боже, царя храни» заспівали «Реве та стогне Дніпр», що шокувало начальство, поліцію, яка стала розганяти хористів, та було пізно – глядачі підхопили мелодію пісні, яку і співає український народ.
Вельми кмітливу шкільну громаду закликаю знати, вивчати творчість геніального поета, письменника, художника – Тараса Григоровича Шевченка.

Ні, не забули ми тебе, Тарасе
11 квітня в школі пройшов вечір, присвячений 200-річчю Тараса Григоровича Шевченка. В цьому вечорі приймали участь як учні, так і вчителі. Ми готувалися всі весняні канікули. Наша праця принесла довгоочікувані плоди і ми непогано виступили. На вечорі читали вірші поета, показували інсценізації його поем, співали, танцювали.
Особливо запам’яталась нам гра учениць 10 класу Каті Турко та Каті Статівки. Дуже вразила сценка, яку показали вчителі.
Хочеться подякувати всім тим, хто доклав зусилля до підготовки вечора! // Л. Снісаренко