Середа, 25.12.2024, 10:32
Вітаю Вас Гість | RSS

Комунальний заклад "Бугаївський ліцей Ізюмської районної ради Харківської області"


Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 28
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » дошкільний підрозділ » Батьківська скарбничка

Завтра в школу

Завтра в школу

 

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

Наступність, спадкоємність, перспективність

у системі безперервної освіти

Необхідність наступності в роботі пов'язаних між собою ланок навчання обґрунтована в працях Я.-А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, К. Ушинського, С. Русової. На початку XX ст. Н. Лубенець стверджувала, що «починати виховання дітей зі школи - означає зводити будівлю на піску і без фундаменту». Своєрідним уточненням цього положення є міркування Є. Тихеєвої, яка вважала, що «старший ступінь дитячого садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину дитячий садок».

Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого - на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному закладі, сім'ї, знання, навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному процесі. 

Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дитячого садка і школи на всебічний розвиток особистості дитини. 

Наступність є передумовою спадкоємності навчання і виховання - врахування школою рівня знань, умінь і навичок дітей, їх подальший розвиток; перехід від навчально-ігрової до навчальної діяльності.

Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у дитячому садку і молодших класах школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

Готовність дітей до шкільного навчання

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мис-лительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини. 

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. 

Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.

Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Спільна робота дошкільного закладу і школи

Будучи відкритою і динамічною соціальною системою, школа-дитячий садок та дитячий садок-школа є відносно автономними навчальними закладами з власним способом внутрішнього життя. Поєднання дошкільної і початкової освіти в такому малокомплектному навчальному закладі створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об'єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу. Особливо корисним для розвитку соціальної компетентності дітей є перебування їх у різновіковому колективі.

У дошкільному закладі важливо забезпечити зв'язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовують екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, букваря, випуску з дитячого садка).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.

Взаємозв'язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговорення програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі вони мають усвідомлювати, що підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.

Першокласник

    Похід у перший клас — одна із найголовніших подій у житті малюка. Як правило, до цього важливого дня всі батьки ретельно готуються. І готують свою дитину. Учать її писати, читати й рахувати. Купують портфель і шкільні приладдя.

   Школа — це не тільки читання, писання або рахунок. Це цілий новий світ, до якого дитина теж повинна бути готовою.

   Серед батьків сьогодні існує думка, що краще віддати дитину до школи раніше. Тоді вона і закінчить її раніше. А навіщо? Куди поспішати дитині? Адже вона повинна навчитися ще й налагоджувати стосунки з людьми, відстоювати свою точку зору, бути самостійною.

   Для початку визначтеся, чого Ви хочете. Просто, щоб дитина закінчила школу раніше і вступила до вищого навчального закладу? Але й там їй навчатися буде нелегко, бо вона ще не подорослішала. Або Ви хочете, щоб дитина була успішною, навчалася із задоволенням і отримувала максимум знань, причому таких, які вона змогла б застосувати в житті?

   Якщо Вашому малюкові ще не виповнилося шість років до першого вересня, то не потрібно його мучити й віддавати в школу завчасно. Він до неї ще не готовий, навіть якщо Ви навчили його прекрасно читати й рахувати. Нерідко трапляються такі ситуації, в яких батьки дитини, що народилася, наприклад, улітку, наполягають на тому, щоб її взяли до першого класу. Батьки! Насамперед, задумайтеся самі, чи готовий Ваш малюк не просто висидіти 40-45 хвилин навчального часу, але й утримувати увагу такий тривалий час? Крім того, ні для кого не секрет, що навіть першокласникам, порушуючи всі вимоги, сьогодні задають домашні завдання. А це означає, що дитина буде навчатися чотири-п'ять уроків у школі, але й проводитиме не тільки півтори-дві години за письмовим столом вдома, виконуючи домашні завдання.

   Отже, якщо дитина посидюща, уважна, прекрасно налагоджує взаємини з однолітками й дорослими, легко адаптується в незнайомій обстановці, із задоволенням виконує різноманітні навчальні завдання в ігровій формі, Ви можете відвести її до першого класу. А якщо Ви — батьки активного непосиди, що використає будь-яку хвилинку, щоб погратися або попустувати, то Вам потрібно звернутися до фахівців — педагогів та психологів. Вони допоможуть визначитися — відправляти дитину до першого класу або ще рік почекати, дати маляті можливість удосталь награтися й підрости.

   До 1 вересня потрібно підготувати не тільки портфель і шкільні приладдя. Малюк повинен бути готовий морально до нової обстановки, нових дітей і дорослих. Тому знайомство зі школою добре було б розпочати не у вересні, а набагато раніше. Приведіть дитину до школи, пройдіться коридорами, погуляйте на спортивному майданчику. Обов'язково розкажіть, як Ви пішли до першого класу.

 

   Поясніть малюкові, чим школа відрізняється від дитячого садочка, до якого він звик. Інформація не повинна бути односторонньою. Необхідно розповісти і про те. як буде цікаво в школі, і про те, з якими труднощами може зіштовхнутися дитина.

 Навесні або влітку познайомте свого майбутнього першокласника із учителькою. Тоді у вересні Ви уникнете тривожності, що іноді виникає в маленьких учнів під час зустрічі з новим дорослим.

Період адаптації до першого класу в кожної дитини триває по-різному. Хтось звикає практично відразу, а комусь знадобиться досить довгий час, щоб стати школярем. Якщо дитина йде до школи неохоче, поговоріть із нею, намагайтеся з'ясувати, що її хвилює. Можливо, вона почуває себе невпевнено. Можливо, в неї не складаються стосунки з однокласниками. Намагайтеся частіше спілкуватися із учителькою, адже вона бачить Вашого малюка в різних ситуаціях і може допомогти Вам порадою.

Коли малюк повертається зі школи, запитуйте в нього, що цікавого він сьогодні довідався. Якщо дитина почуває, що Вам небайдужі її шкільні успіхи, то й навчатися буде із більшим задоволенням.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до першого класу?

  • Не віддавайте дитину в школу раніше шести років.
  • Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми
    однокласниками.
  • Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.
  • Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інакше незабаром вона
    просто не захоче туди йти.
  • Частіше спілкуйтеся із учителькою Вашого малюка.
  • Щодня цікавтеся, що нового довідалася дитина в школі.

 

ШКОЛА 

 

Коли дитина йде до школи, у неї починається нове життя, зовсім інше, ніж колись. Раніше її не оцінювали, не викликали до дошки, не задавали домашніх завдань і ще багато різноманітних «не».

Те, як дитина буде вчитися в школі, багато в чому залежить від батьків, тому що дітям не під силу наодинці впоратися з безліччю проблем, з якими вони зіштовхнулися.

Чим батьки можуть допомогти? По-перше, розумінням того, що теза «Ми її у Вашу школу віддали, Ви тепер за все і відповідаєте» не спрацьовує. І в школі дітей таких батьків відразу видно. Чомусь це далеко не зразкові учні.

Постійно підтримуйте гарні стосунки із учителями Вашої дитини. Приходьте в школу не тільки на батьківські збори. На них часто розв'язуються лише організаційні питання, та і обговорювати успіхи і невдачі кожної дитини в присутності інших батьків не стане жоден грамотний учитель. У Ваш вільний час домовтеся із учителем про зустріч і поставте питання про те, що Вашій дитині дається легко, а що — складно, як вона поводиться, чим Ви можете їй допомогти. Така батьківська позиція принесе користь усім. Ви будете знати, як справи з успішністю з предметів, як Ваш малюк спілкується з однокласниками, зможете вчасно допомогти, якщо є необхідність. Учитель побачить Вашу зацікавленість, можливо, довідається більше про Вашу дитину. Та й малюк буде знати, що в нього є надійний тил, і буде менше тривожитись.

Коли дитина приходить зі школи, візьміть собі за .правило запитувати: «Що нового ти довідався сьогодні в школі?» і не ставити запитання: «Яку оцінку ти отримав?» Цим Ви підкреслите, що для Вас важливішими є саме ті знання, які здобуває дитина, а зовсім не формальні оцінки, які часто бувають необ'єктивними.

Хваліть дитину за будь-які досягнення в школі. Причому, важливі не тільки успіхи з предметів, але й те, як малюк вчиться знаходити вихід із різноманітних складних ситуацій.

Уважно спостерігайте за дитиною. Можливо, вона погано засвоїла тему з математики тому, що погано себе почувала або не виспалася. Пам'ятайте, що протягом навчального року існує декілька критичних періодів, коли діти більше утомлюються і в них різко знижується працездатність. Саме в цей час вони особливо гостро відчувають потребу у Вашій увазі й турботі. Це, як правило, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті. Саме в цей час обов'язково зверніть увагу на режим дня.

Завжди тримайте себе в руках. Шкільне життя повниться несподіванками, і дитина повинна бути до них готовою. Так само, як і батьки. Якщо матюк приніс зі

школи погану оцінку або зауваження в щоденнику, не потрібно влаштовувати скандал. Просто поговоріть із ним про те, чому так сталося, хто був не правий, і разом придумайте, як виправити ситуацію. А якщо Ви вирішите покарати малюка за погану оцінку, будьте впевнені, нічого гарного із цього не вийде. У дитини з'явиться страх і небажання йти до школи.

Контролювати свої емоції — головне батьківське завдання. Лементи, ремінь, нудні нотації — поганий вихід із ситуації.

Краще сядьте разом із дитиною і разом зробіть домашнє завдання або розв'яжіть приклади з контрольної роботи.

Як допомогти дитині навчатися в школі?

  • Допомога та увага до дитини повинна замінити суворий батьківський
    контроль.
  • Встановіть довірчі стосунки із учителями.
  • Після школи запитуйте в дитини: «Що нового ти довідався сьогодні в
    школі?»
  • Хваліть малюка за шкільні досягнення.
  • Контролюйте свої емоції, не сваріть за погані оцінки.
  • Якщо є необхідність, допомагайте дитині виконувати домашні завдання.
Категорія: Батьківська скарбничка | Додав: sania (01.06.2015)
Переглядів: 768 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Контакти
КЗ "Бугаївський ліцей Ізюмської районної ради Харківської області"
Адреса: пл.Центральна,12 с.Бугаївка, Ізюмський район, Харківська область, 64320
Телефон:05743 63-7-80

Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz