Сучасні перетворення в нашому суспільстві призвели до гострої потреби у компетентних громадянах. І, звісно, основу формування ключових компетентностей особистості повинна закласти сучасна освіта. Сьогодні ми повинні навчити дитину вчитися, планувати свою працю, вчитися самостійно, самому шукати шляхи власного розвитку. Йдеться не про те, щоб начинити дитини новими знаннями, а насамперед про розвиток навичок самостійності навчання, здатності до самоорганізації й планування часу, відповідальності, комунікабельності, уміння працювати в команді - якості, що майже не розвинені у наших дітей.

Важливо навчити, як отримані знання використовувати. Тому, на перший план виходить набуття навичок, освоєння певних особистісних технік, розвиток здібностей діяти, використовуючи всі наявні ресурси. Потрібно формувати мотивацію дітей до навчальної діяльності.

Втрата частиною дітей мотивації до навчання, зацікавленості у результатах - камінь спотикання на шляху до якісної освіти. У чому коріння цього явища? По-перше, невміння вчитися й долати труднощі. По-друге, перевантаження навчальних програм (розум людини, за влучним висловом Плутарха, не глек для рідини, а вогонь, який треба запалити). По-третє, одноманітність навчального процесу. По-четверте, обмеженість методів організації навчального процесу, авторитарність вихователів і батьків. Отже, вихователю потрібно не примушувати дитину вчитися, а заохочувати.

Головне завдання вихователя - створити умови, що забезпечують дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що я "знаю", я "вмію". Нам не слід забувати слова В. Сухомлинського: "Є успіх, є бажання вчитися. Особливо важливо це на першому етапі навчання - в дитячому садку, де дитина не вміє долати труднощі, де невдача приносить справжнє горе".

Створення емоційного комфорту є одним із головних засобів вирішення проблеми - навчити дитину вчитися. Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, що створює енергію для навчання та подолання труднощів.

Основними умовами створення психологічного комфорту є:

- задоволення потреб дитини;

• створення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;

• відчуття рівного серед рівних; сприймання вихователя як друга, порадника.

Усе це допомагає дитині почуватися комфортно, захищено. Тому слід із перших хвилин перебування дитини в групі створити таку психологічну атмосферу, яка сприяє активній пізнавальній діяльності дитини. Наприклад, у вранішні години ми визначаємо настрій, з яким діти сьогодні прийшли у садок. Після цього потрібно покращити настрій тим, хто цього потребує.

Якою б діяльністю не займалися діти в садочку, незмінними залишаються наші турботи про створення найсприятливіших умов для навчання, розвитку й виховання кожної дитини, створення атмосфери психологічного комфорту. Це збагачує емоційне життя дітей, створює піднесений настрій.

Піднесений настрій - необхідна умова успішної навчально-пізнавальної діяльності дітей, особливо дітей дошкільного віку.

Дорослі повинні домогтися, щоб усі діти неодноразово пережили почуття справжнього успіху. Кожен новий день починати з ранкових зустрічей, що налаштовують на позитивну доброзичливу атмосферу, серед них: "Не хочу хвалитися, але..."(діти розповідають про добрі справи, які зробили вчора), "Приємне слово", "Усмішка другові". Атмосферу комфорту, впевненості в собі, відчуття власної значущості допомагає створити вправа "Чарівна скринька".

У складних ситуаціях слід не вичитувати, а підбадьорювати дітей, передбачаючи ситуацію успіху. При цьому користуватись такими фразами:

-Я впевнена, що ти зробиш...

-Ось ця частина вийшла дуже добре...

-Я сподіваюся, що це неодмінно вийде...

Ефективність виховання і навчання визначається не обсягом знань, умінь, яких набула дитина, а мірою участі самої дитини у процесі здобуття знань. Слід домагатись, щоб створена ситуація успіху викликала радість навчатись у дитини, бажання працювати.

І як підсумок - слова С.Соловейчика, що повинні бути правилом для всіх, хто опікується дітьми: "Мы должны видеть в двух