Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

·         На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

·         Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

·         Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

·         Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

·         До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Як допомогти дитині звикнути до дитячого садочку?

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація — це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») — процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація — активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, обирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші — менш упевнені, більше спостерігають, деякі — виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина —  недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку — 7-15 днів, молодшого дошкільного віку — 2-3 тижні, старшого дошкільного віку — 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

·         Легкий — поведінка дитини нормалізується (протягом 10-15 днів) — фізіологічна, природна адаптація;

·         Середній (протягом 15-30 днів) — дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

·         Важкий (триває від 2 місяців і більше) — патологічна адаптація.

Що робити, щоб процес адаптації не затягувався?

·         Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

·         Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

·         У перші дні — короткочасне перебування у групі — 1-2 години;

·         Наблизити домашній режим до садкового;

·         Утримуватися від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження;

·         Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

·         Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.

·         Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

·         Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

·         Зустрічати дитину з посмішкою;

·         Розповідати якомога більше позитивного про садок;

·         Підтримувати самостійність дитини вдома.

( Джерело інформації — Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ// Психолог дошкілля. — №4(21).