За триста років тут росла
Шовкова й ніжна ковила.
Татарів дикая орда
Неслась на села і міста.
Земля благала: "Не топчіть
Мій скарб коштовний, підніміть.
Багата я і щедра дуже,
Та скарб хто візьме, не байдуже". М. Свинаренко.
Далеко, майже за 400 років від нас, витоки села Бугаївка. Тим цікавіша бугаївська історія для спадкоємців. Історія, що ввібрала в себе долю землі бугаївської, долю людей її. Колись на 5000 га землі посилився, засилився тут трудящий, щирий, сердечний і талановитий люд. За 300 з чимось років було тут і вільне козацтво, яке й започаткувало село за першим поселенцем козаком Бугайовим, що навіки вписав своє прізвище в назву села. Була тут і панщина, й індивідуальні хазяї, які відкривали численні багатства цього краю. Тут розвивалось землеробство на родючих чорноземах, а в глинистому кар'єрі Митрофан годувальник побудував цегляний завод. Можливо з тої цегли будувалась у Бугаївці церква, названа церквою Охтирської Божої матері. Була тут і винокурня, в якій переробляли виноградне вино. Після революції були тут "міні" колективні господарства, назви яких назавжди залишилися в історії села. Особливо розвинулось і забуяло це село, об'єднане в єдиний великий колгосп "Восток" за часів радянської влади й соціалізму.
Місцевий поет-аматор Троян Григорій писав про ті часи:
"Велике село простяглось по яру
Живе, багатіє і квітне.
З любов'ю його Бугаївкою зву
Живуть в ньому люди привітні."
У великому нині кооперативному господарстві є середня школа, стаціонарна лікарня, дитячий садок, їдальня, аптека, майстерня, гараж, автозаправка, пекарня, перукарня, магазини й бари. Село Бугаївка завжди славилося своїми людьми: знатні доярки і механізатори, вчителі, лікарі, бібліотекарі, мудрі й віддані селу керівники господарства. Уміють тут люди трудитися, уміють відпочивати. Та далі розповідь піде про бібліотеку.
Історія Бугаївської бібліотеки славна й давня. Ще за часів Столипіна в Бугаївці був збудований великий будинок, прозваний в народі театром. В цьому будинку був зал- амфітеатр зі сценою й глядацьким залом, де простий й талановитий народ розігрував п'єси. А навпроти того залу знаходилась кімната, де й була бібліотека, яку звали громадською бібліотекою. Це була перша бібліотека в селі.
До 1912 року в Бугаївці було два навчальних заклади:сільська школа, яка давала освіту у межах трьох класів для дітей багатих селян, і приходська - з семирічним строком навчання. як такої бібліотеки в школах не було і діти брали книги у громадській бібліотеці. Але люди у Бугаївці жили допитливі, енергійні, зацікавлені. тому на досягненому вони не зупинялися і з побудовою нової школи в 1913 році була створена і шкільна бібілотека.
З 1917 року до 1926 була чотирьохрічна сільська школа. В 1927 році відкрилася неповна-середня школа з семирічним строком навчання. В 1938 році був відкритий 8 клас, а в 1940 році був відкритий 9 клас. Старожил Казюта Григорій Олександрович (82 роки) згадує, що в 1936 році ходив у початкові класи і книжочок тоді було багато. Тодішня бібліотекар Піддубна Галина Семенівна, вчитель російської мови, давала читати йому книжки такі, як "Хижина дяді Тома" та "Хитроумний Ідальго Дон Кіхот". В школі проводилися вечори, диспути, інформаційні , пропагандистські, розважальні і виховні заходи. Були бібліотечки-пересувки, громадська бібліотека Стаціонарна найбільша в окрузі була ж у школі, де брали книги діти й дорослі.
В 1941 році заняття були 1-7 класів. В 1942 році школу зайняв військовий госпіталь, а з лютого 1943 заняття відновили для 1-9 класів. Під час війни книги були розібрані по домівках, а після війни знову зібрані до школи в шкільну бібліотеку.
Згодом до шкільної бібліотеки увійшли фонди бібліотек Голубівської та П'тирічанської шкіл, при об'єднанні "міні" колективних господарств в єдине господарство "Восток". В 60-ті роки шкільним бібліотекарем працювала Турко Марія Олексіївна. Згодом вчитель початкових класів Сухова Мотя Онисімівна. А до 1977 року - Субота Марія Прокопівна. З 1977 року по 1982 рік шкільним бібліотекарем працювала вчитель української мови і літератури Омельченко Любов Федорівна. На той час, як згадувала Субота Марія Прокопівна (нині покійна), книжок у бібліотеці було не дуже багато, але діти читали дуже багато і часто відвідували бібліотеку.
З розвитком держави розвивалося і село Бугаївка. Росло село, росло господарство і, звісно, підвищувалася народжуваність дітей. Знову виникла потреба будівництва нової школи., яке і розпочалося в 1978 році А в 1982-83 навчальному році нова двоповерхова школа зустрічала своїх перших першокласників. Шкільна бібліотека також була перенесена зі старої школи до нової будівлі.
З того часу шкільна бібліотека декілька разів міняла своє місце перебування. На початку вона була на другому поверсі над їдальнею, де нині кабінет хореографії. Потім на першому поверсі в класі, а згодом вона переносилась в актовий зал і знову в класи. За той час мінялися і бібліотекарі. Ними були і бібліотекар за фахом, і вчителі різних предметів. Як видно з цього в шкільній бібліотеці працювали в основному люди, які мали освітянську освіту, а не освіту бібліотекаря. І все ж кожен бібліотекар вкладав у роботу свою душу і серце, розум, знання, уміння. Вони не зупинялися на досягнутому, а продовжували вносити в свою роботу щось нове.
На даний час бібліотека знаходиться на першому поверсі по коридору. Є окрема кімната, де зберігаються підручники. також невеличке місце для читального залу, де діти спокійно можуть переглянути потрібну літературу.
Традиції бібліотеки, запроваджені чудовими бібліотекарями, і сьогодні живуть і примножуються. В Бугаївській бібліотеці завжди вирує життя. В ній завжди затишно від теплоти людських сердець, що зігрівають своєю небайдужістю і участю в житті бібліотеки.
|