За триста років тут росла

Шовкова й ніжна ковила.

Татарів дикая орда

Неслась на села і міста.

Земля благала: "Не топчіть

Мій скарб коштовний, підніміть.

Багата я і щедра дуже,

Та скарб хто візьме, не байдуже".       М. Свинаренко.